Я не збираюсь тебе вчити, просто пару речей тобі покажу
7 століть кращі сини вмирали за країну нашу
Cкільки бачив цей народ і скільки земля та нила
Ця орда не дає спокою від Короля Данила
І руйнує наші мури не ворог, а чвари блядські
За своїм не бачать спільне всі Петлюри й Скоропадські
Від Русі до наших днів, тут усі вади в нас одні
Чи то дурні бо бідни, чи все ж ми бідні бо дурні
Я не дивуюся Тік-Ток пісюхам, ляпне, потім плаче
Тут дорослі вкрали все і навіть віру дитячу
Я терпляче, брачо, мучу тобі зміст, біт підкачуй
Все не дарма, поки бачу я в залі очі гарячі
Точно втрачено не все, є репчина, що думку завжди несе
У нас різні величини, завдання, більшість повзе
Бо ця нахаба вкрала блага
Та в твої казки не вірять і в А-баба-гала-мага
Дещо накіпіло, далі шлях правди топчу
Я слова переплітаю вміло, як фарби Марчук
Рано помирати брате, падати в це жито
Хай від карми дохнуть гади, а нам будувати й жити
І ніхто не зміг силою стерти
Ми самі свою долю гнівим
Україна цінує лиш мертвих
А ти потрібен нам брате живим
І ніхто не зміг силою стерти
